22 May Алевтина Кахідзе: «Якщо ти не викладаєш, у тебе немає зв’язку з дійсністю»


AlevtinaKakhidzePortrait
В гостях у художниці, перформера, куратора і просто доброї подруги ми поговорили багато про що, зокрема про мистецтво.

Чим ти тепер займаєшся, що придумуєш?

Продовження теми моди, до того ж доволі своєрідне. Українці скучили за хорошими речами. Саме тому ми хочемо найближчим часом зробити крамницю й продавати в ній штори і носові хустинки.

Чудово! Але ж носові хустинки вже відійшли в минуле…

Знаєш чому? Їх замінили паперові серветки. Але носові хустинки мусять бути – для сліз, а не сопель. А взагалі, ми не маємо наміру когось змушувати й вмовляти: «Купіть!» Мені байдуже, продається моє мистецтво або ні. Головне – його створювати.

За будь-яким твором мистецтва завжди стоїть художник. Про тебе, наприклад, всі й завжди відгукуються тільки позитивно. На твою думку, чому?

Напевно, бо я ні в кому не вбачаю конкурентів. Я просто роблю те, що роблю. Про Жанну Кадирову теж всі завжди добре відгукуються.

Раз ми вже заговорили про інших художників, скажи, ти стежиш за тим, хто що робить?

Так, звісно. Особливо за молодими.

Знаючи твою діяльність, так і хочеться спитати, як тобі не бракує енергії на все це?

Якраз на все й бракує. Але малювати встигаю. Я взагалі-то дуже швидко малюю, іноді навіть якось ніяково стає, що не докладаю зусиль. Чоловік може мені дорікнути, що я не куховарю й не прибираю. Але це неправда. Я ще той прибиральник! Навіть маю ідею зробити перформанс на цю тему: за кілька хвилин я можу змусити блищати будь-який хромований кран. А якщо серйозно, то я дуже рано прокидаюся – о 6-7 ранку, до 10-ї години встигаю переробити купу справ… Зазвичай я пишу план на тиждень вперед. Розставляю пріоритети. Наприклад, викладання – один із пріоритетів. Якщо ти не викладаєш, то не маєш зв’язку з дійсністю. Адже лише молодь значно швидше за газети може дати тобі чітке розуміння того, що є контекстом сьогодні.

Розкажи, будь ласка, про проект «Дари».

Говорити про цей проект досить складно. Одного разу до мене прийшло розуміння того, що я втомилась від важких ситуацій, які зі мною сталися. Я склала список людей, з якими в мене були сварки, непорозуміння або образи. Я уявила, що все це зможу замалювати – я напишу текст, а на звороті виконаю малюнок. У свій день народження я виставила ці малюнки-тексти на сцені як перформанс (дякую за таку можливість простору Closer). Малюнки вийшли досить абстрактні, а тексти – адресні. Під час цієї події ті, кому були адресовані мої малюнки-тексти, отримали мітки. Вони могли непомітно забрати їх собі того дня. Це зробили лише три людини. Коли я створила ті малюнки-тексти, мені справді значно полегшало. А після події, вже вдома, я зробила ще один малюнок-текст, адресувавши його собі: «Не розумію, чому я не можу стати такою ж сильною і гарною, як моє мистецтво».

AlevtinaKakhidze1 AlevtinaKakhidze2 AlevtinaKakhidze3 AlevtinaKakhidze4 AlevtinaKakhidze5 AlevtinaKakhidze6 AlevtinaKakhidze7

Пізнати