Панамарчук Игорь

23 Nov Ігор Панамарчук: «Музей повинен бути динамічною, відкритим майданчиком»

Він не просто керує музеєм, а прагне, щоб у нашій країні відбулися зміни на ниві культурного туризму.

Робота для активних

Музей «Духовні скарби України» тепер функціонує не лише як виставковий майданчик, а радше як певний арт-простір, на базі якого відбуваються як культурні, так і благодійні заходи, комерційні івенти, зустрічі, конференції. Мій батько заснував і збудував цей музей, але з огляду на свою заклопотаність не може ним керувати. Натомість я людина активна, встигаю керувати музеєм і реалізовувати власні проекти. Заклопотаність на роботі буває різна. Коли нема якихось великих ярмарків, виставок, а з будівлею технічно все гаразд, поточні справи можна вирішувати й телефоном, перебуваючи вдома. А часом мушу сидіти в музеї від ранку до вечора — скажімо, коли триває монтаж.

Згуртований колектив

У нас згуртована команда. Багато хто працює в музеї по 10-15 років. Усі одне одного знають. Це цілісний організм, який повсякчас оновлюється, та функціонувати не припиняє.

Час змін

Моя поява спричинила досить стандартну низку змін, яка зазвичай виникає у разі приходу наступного покоління топ-менеджменту. Відразу з’явився сайт музею, оновились галереї, із просто офісу та музею простір перетворився на більш динамічний, відкритий майданчик. Ми запустили три нижні поверхи. Виник цікавий контраст: нагорі гарні білі мармурові зали, а внизу — справжнісінький андеграунд, бетон і плити. Тепер у музеї можна проводити абсолютно різні заходи. І це дуже добре.

Живий музей

Ми намагаємось зробити так, щоб музей жив, зберегти вражаючу колекцію ікон Ігоря Тарасовича. Потрібні гроші, щоб реставрувати й досліджувати їх, щоб доглядати будівлю. Тут не дати ради без комерції. Вона дуже тісно пов’язана з подіями й некомерційного напрямку. У підсумку виходить така собі шахівниця. І це мені до вподоби, адже музей живе повноцінно, але геть інакше. Зміна експозицій і зміна ідей відбуваються постійно.

Перший глобальний проект

Форум «ДОНКУЛЬТ — мистецькі надра» став першим повноцінним заходом на наших нижніх «андеграундних» поверхах. Я дуже радий, що ми розпочали свою широку діяльність з такого гідного проекту. Форум дійсно видався масштабний. У його рамках відбувалися концерти, презентації. читання, спектаклі, покази кіно, виставки, лекції… Та найважливіше — це був на 100% ідейний проект, яким ряд моїх колег хотіли принести користь для суспільства, для країни.

Місто можливостей

Будь-яке велике місто, місто-мільйонник, відкрите для нових людей, талантів. Якщо взяти відсоткове співвідношення тих, хто тут народився, і, скажімо, займається мистецтвом, і тих, хто сюди приїхав, то вийде у найліпшому разі 50% на 50%. І так скрізь: і в Лондоні, і в Нью-Йорку, і в Москві… Будь-яке місто прагне інтегрувати в себе найліпше, що є в країні в цілому.

Мрії мандрівника

Коли я відвідую музеї десь за кордоном, насамперед звертаю увагу на витвори мистецтва, і лише згодом — на технічну складову, яке тепер вкрай важлива для будь-якого серйозного майданчика. Я намагаюсь багато подорожувати по музеях нашої країни. І щоразу якраз бачу брак технічних рішень, які могли б посприяти тому, щоб музей став привабливіший для відвідувачів. Також вони потребують доброї інформаційної підтримки, адже люди можуть жити й не знати про десятки маленьких музеїв з дуже цікавими колекціями. Адже ми маємо і фрески 12-го століття, і церкви 15-го, і середньовічні замки… Сайти, підтримка на ТБ, дороговкази, хороші дороги до музеїв — усе це якраз і є технічна підтримка.

Туризм і майбутнє

Мені б хотілося створити такий інтернет-проект, що каталогізував би всі музеї, історичні об’єкти, розташував би їх за рейтингом відвідуваності, містив би всю потрібну інформацію. Тоді й людям буде простіше, у них з’явиться можливість вибору: їхати, скажімо, в Париж або на південь Вінницької області. У нашій країні є чимало цікавого, про нього лише треба розповісти. Майбутнє — в розвитку туризму. Адже є окремі країни в тій же Європі, які живуть цілком завдяки туризму. Україна має величезний потенціал у цій галузі.