13 Mar Ігор Воронов: «Картини крадуть тільки шизофреники»

За даними Forbes, вартість колекції Ігоря Воронова становить 50 млн. $. Як він її зібрав? Ми вас утаємничимо.

Як ви почали колекціонувати витвори мистецтва?

До колекціонування мене спонукало те, як свого часу мене вразила здатність картин перетворювати простір, змінювати інтер’єр. У Радянському Союзі, коли я був ще зовсім молодий, мистецтво було нецікаве. Та й соцреалізм, власне, важко вписати в інтер’єр. Гадаю, люди інтуїтивно це відчували. Творів мистецтва в музеях було чимало, та ніхто їх не збирав. Хоча мені соцреалізм дуже до вподоби. Коли у 1990-ті роки ми почали будувати незалежну Україну, то здобули змогу щось купувати, стежити за творчістю художників. Саме тоді я й взявся створювати колекцію. У моєму зібранні живопису нема нічого незвичайного. Художники, які працюють нині, і ті, хто писав, починаючи з 1980-их, у мене є. Не всі, звісно, але чимало.

Чи є для вас інвестицією роботи сучасних українських художників?

Ні. І я неодноразово про це говорив. Картини деяких художників, які тепер продають втридорога, свого часу я купував за декілька сотень доларів, не задумуючись про те, якою буде їхня вартість за кілька років. Звісно, якщо зі мною радяться, я відправляю на аукціони з настановою купувати не того, чиї картини коштують сотні тисяч, а тих художників, чиї роботи оцінюють мільйонами. Тоді це справді твір, здатний зберегти вкладені в нього гроші.

Ви досі співпрацюєте з Євгеном Карасем? Чи допомагає він вам з формуванням колекції?

Стосовно допомоги Жені з формуванням колекції, то це не зовсім так. Просто я знаю його як галериста вже багато років. Його експозиції завжди були мені зрозумілі, в них не було чогось нерівного. Мені подобалось те, як Женя представляє роботи в своїй галереї, тому я їх часто й купував. А щодо систематизації моєї колекції, то так – без допомоги Жені не обійшлося, плюс ми просто дружимо. Звертаємося один до одного у різних справах.

Як молодому художнику потрапити до вашої колекції?

Знаєте, я справді не вважаю, що наявність художника в моїй колекції робить йому ім’я. Якщо вони самі такої думки, то просто мають писати хороші роботи. Моя колекція дійсно дуже різноманітна. Я навіть не впевнений, що всі роботи увійдуть в історію живопису, матимуть цінність у майбутньому. А твори молодих художників я часто купую, особливо вони були актуальні в період, коли наші метри раптом не змогли скласти собі ціни. До речі, з художником завжди важко розмовляти про ціну його роботи. Боїшся образити. Хоча у мене бували й ситуації, коли я мусив припиняти торг, бо заявлені ціни доходили до абсурду.

Погодьтеся, картини мають жити. Чи не з’являлося бажання зробити виставку, скажімо, в Мистецькому Арсеналі?

Почнімо з того, що вся моя колекція не вміститься в Арсеналі. Знаєте, ні, напевно, поки не маю такого бажання. Річ не в інтимності, не в страху показати дорогі для мене речі. Я частково даю роботи з колекції музеям.

Не задумувались про те, щоб збудувати музей для своєї колекції?

Такі приклади є, звісно, навіть у нашій країні. Але й тут треба виявляти розсудливість, щоб розуміти, що ти показуєш і якій аудиторії. Скажімо, чи доречна колекція ікон – хай яка вона хороша – у музеї? Можливо, їй все-таки місце в церкві… А те, що в багатьох сучасних музеях влаштовують лекції, дискусії – чудово. Я вважаю, що пропаганда мистецтва – це дуже важливо і потрібно. Те, що постійно відбувається в стінах музею «Духовні скарби України» або в PinchukArtCentre мене неймовірно тішить.

Ви оточили себе мистецтвом. Чи відчуваєте його вплив на свою сім’ю? Як у вас взагалі минає культурне дозвілля?

Коли виїжджаємо за кордон, то неодмінно відвідуємо музеї. Як у великих, так і в маленьких містах. Якщо брати нашу сім’ю в цілому, то наша донька Аня – дуже творча людина, незвичайна. Вона повсякчас чогось вчиться, чимось займається. Особисто я в 10 років був геть не такий. Я ж спортом займався. А донька багато читає, пише, співає. Як на мене, у неї цікаве життя. Можливо, коли вона підросте, то зміниться. Але поки ми не збираємося ламати доньку, силоміць змушувати її займатися чимось іншим – наприклад, математикою. У нас хороші стосунки.