29 Nov Ксенія Малих: «Ми працюємо на межі своїх можливостей»
Бути куратором у нашій країні ще важче, ніж художником. Але далеко не всіх лякають такі складнощі. Мрії збуваються, про це точно знає Ксенія Малих.
Як розпочати
Коли ми думали про заснування власного кураторського об’єднання, то спершу все звучало утопічно. За натурою я скептик, починати власну справу — ні, навряд. Але Оля Бекенштейн своїм нестримним ентузіазмом змогла вселити віру й в мене. За плечима було багато досвіду, контактів, ідей… Шкода було все це втратити. Та й іншого шляху я для себе не бачила. Після М17 ми певний час поневірялись, потім провели ленд-арт фестиваль «Весняний вітер. Нова земля», і надалі робитимемо це щороку. Це наш улюблений проект. Фестиваль вдалося зробити практично з нічого, без грошей, зате на світлій хвилі. І люди прийшли, навіть на нове місце, на пустир на Позняках. Те, як нас підтримали друзі й художники, надихнуло нас. Мрії про власну справу виявилися не такими вже й нереальними.
Потім нас знайшли хлопці, які вирішили заснувати арт-центр Closer — такі ж ентузіасти, але в царині музики. Вони мали намір відкрити центр незалежного сучасного мистецтва на території однієї з найстаріших промислових будівель нашої країни й шукали партнерів, які б взяли на себе напрямок візуального мистецтва. З перших наших заходів було зрозуміло, що нам комфортно разом. Вони в нас повірили. Довіри ставало дедалі більше — як і любові публіки. А далі крила лише ростуть. Я, чесно кажучи, не сподівалась, що ми вийдемо на такий рівень відвідування — щотижня 2000 осіб.
Як витримати
Не скажу, що все це легко. Ми працюємо на межі своїх можливостей. Вдається втриматися лише завдяки віддачі, яку отримуємо на заходах. Зрозуміло, що окрім радості завжди присутнє й невдоволення інших людей, критика. Але фідбек, він як бензин: якщо отримуєш, то їдеш на ньому ще довго. У Closer нема випадкових людей. Наша команда — це професіонали, які люблять свою справу.
Як навчити
Лекції були нашою давньою мрією. Ми розуміли, що нам хочеться вчитися далі, але йти в аспірантуру нема часу. Та й знання хотілося б отримувати від практиків, а не тільки від теоретиків. Цикли лекцій ми вибирали й придумували, спираючись на власні інтереси. Лекції із серії «Звук» стали першими в Києві безкоштовними заходами такого плану про музику.
Як пояснити
Для лекторію ОБРАЗ ми запрошуємо сучасних художників, пропонуємо їм автора, про якого треба розповісти. Завдання лектора — розкривши творчість класика, пов’язати її з сучасним мистецтвом. Зробити це можна по-різному. Завдяки такому підходу в голові починає складатися цілісна картинка мистецтва загалом, розуміння наступності. Адже сучасне мистецтво треба пояснювати, давати змогу зрозуміти контекст, в якому воно розвивається. Ми не сноби. Тому щоразу відкриваємо для себе багато нового. Це щастя, коли твоя робота — це саморозвиток.
Як вижити
Closer виживає завдяки вечіркам на вихідних і бару. Решта — це ініціативи кураторів. Нам з Ольгою це дозволяє робити те, що ми хочемо, не думати, чи прийде потрібна кількість людей… Ми прагнемо виростити власну аудиторію, яка була б готова до сприйняття сучасного мистецтва, експериментальної музики.
Як працювати з художниками
У попередньому Art Kiev Contemporary був представлений наш кураторський проект з Аліною Максименко — інсталяція «Вихід». Аліна — живописець, і це вирізняється із наших звичних виставок, які відбуваються в Closer. За останній рік ми виставили лише чотири живописні полотна. Але Аліна Максименко тепер перебуває на стадії нових для себе відкриттів. Вона експериментує з новими медіа, але залишається при цьому впізнаваною, зберігає свій неповторний стиль. Для нас це важливий досвід підтримки художника, який все життя працював у традиційній техніці, а тепер пробує нове.
Як бути далі
Галерейний план вже розписаний до літа. З одного боку, ідей багато, а з іншого — проекти самі не приходять, їх треба шукати. Ми не беремо гроші за виставки, картини також не беремо. Ми працюємо не для того, щоб щось продати або комусь догодити. Насамперед ми чесні перед собою, тому що знаємо, навіщо ми все це робимо.
