28 Nov Віктор Сидоренко: «Щоб усе встигнути, доводиться чимось жертвувати»
Відкритий до спілкування, щирий і багатослівний. Один із видатних представників сучасного мистецтва України розповів нам про те, як можна впускати в себе світ і наповнювати його власним баченням.
Знаки й символи
Усі мої картини перебувають на межі зрізів історії, свідомості. Роботи, які ви зараз бачите у майстерні, написані за рік до Майдану. Важко сказати, що я щось передбачив, відчув. Тепер часто пишуть про мою картину «Вторгнення», створену ще 1996-го року. Це своєрідний палімпсест. Перший шар — традиційне мистецтво. Другий — знаки, рефлексії, образи, які треба вміти не просто бачити, а й зчитувати.
Життєвий проект
Щоб усе встигнути, мусиш чимось жертвувати. Я, наприклад, практично ніде не тусуюсь, на це бракує часу. Тут також йдеться про твоє особисте сприйняття життя. Якщо ставитися до нього як до проекту, то сил вистачить на все. Розумієте, я ж не задумував Інститут проблем сучасного мистецтва, щоб бути там директором або начальником. Мені хотілося зробити так, щоб людям було цікаво там працювати. Гадаю, це вдалося. Нашим пріоритетом є не якісь формальні вимоги, а ідеї. Моя директорська робота — це також частина життєвого проекту. Пориньте в історію й ви побачите, що багато художників паралельно займалися ще якимось видом діяльності. Малевич був комісаром мистецтв, Шагал у Вітебську служив і керував… Я вважаю, що художник не може залишатися поза часом і простором.
Два типи художників
Як на мене, є два типи художників: один рефлексує на те, що відбувається зовні, інший — на те, що коїться всередині нього. Це як з типами особистостей, де є інтроверти й екстраверти. Сучасне мистецтво більш «екстравертне». Воно намагається реагувати на те, що відбувається. Я в цьому розумінні радше інтроверт. Мене самого часто ототожнюють з персонажем із проекту «Левітація», і так, я на нього схожий. Мене саме цей аспект і цікавить — тотожність вигаданого і реального. Художник нічого не придумує. Картина — це ти сам, твоя спроба аналізу. Мої проекти змінюються, але персонаж залишається той самий. Він переходить із тоталітарного контексту в сферу чогось більш глобального, філософського. Це пошук свободи, польоту.
Про зрозуміле мистецтво
Не буває серед художників гіршого або кращого. Кожен цікавий по-своєму, кожен має що сказати. Коли людина приходить на виставку й знаходить у чиїйсь роботі щось своє, зрозуміле для неї, це якраз і свідчить про затребуваність мистецтва, самого автора. Я вважаю, що тут велике значення має простота. Хай що кажуть, але навіть сучасне мистецтво, якщо воно відверте й зрозуміле, одразу влучає в ціль. Не треба щось розповідати, пояснювати, бути невдоволеним, що тебе не розуміють.
Художник і держава
Сучасне мистецтво України у світі, на жаль, ніяк не присутнє. Його представляють окремі особистості, яким вдається видертись на цю сцену. Хоча за останні 10 років були непогані спроби розповісти про наше мистецтво. PinchukArtCentre раніше його виставляв. За підтримки фонду Фірташа відбувалися виставки в Лондоні. Якщо говорити глобально, то це б мали бути великі проекти, в яких мистецтво подавалося б країною або якимись інституціями. Художники-то наші потрапляють у галереї Європи й США, але це не свідчить про феномен всього українського мистецтва. Для того, щоб заговорили саме про нього, потрібні серйозні кроки держави. Без її допомоги тут не обійтися. Художники раділи б і з моральної підтримки — ми розуміємо, що нашій країні тепер і без нас є куди скеровувати гроші.
Творчий процес
Я люблю працювати на самоті. Раніше дружина читала мені книжки або газети. Але й це минуло. Тепер хочеться більше тиші. Коли залишаюся сам, щось починає вдаватися, я зосереджуюсь саме у майстерні. А самі ідеї приходять по-різному. Серія «Амнезія» з’явилася завдяки фотографічним плівкам, які я випадково знайшов. Образи та ідеї не приходять випадково. Усі твої роздуми працюють на її втілення, навіть якщо ідея поки розмита, лише формулюється. Це схоже на бджолиний рій, який по одній бджолі збирається в цілу хмару. Точнісінько так само обростає й твоя ідея. Якщо працювати з постійним її відчуттям, то задумане неодмінно вдасться.
