Кадырова Жанна

03 Dec Жанна Кадирова: художник світу

Від її імені знервовано здригаються апологети традиційного мистецтва, але виявляють неабияке зацікавлення ті, кому до вподоби експерименти, виклик і провокації.

Масштаби, що надихають

Так, я багато виставляюсь за кордоном. Геть нещодавно мені запропонували зробити виставку ескізів до скульптур — того, що зазвичай взагалі ніхто не бачить. Думаю, в січні або ближче до весни в Києві я також щось зроблю. Є ідея зробити проект спільно з «Арт-платформою» або на їхній базі. Адже вони розташувались у колишній текстильній фабриці, що на лівому березі. Це велетенська будівля. Уяви, на фабриці за рік виробляли стільки тканини, що можна було обмотати Землю по екватору. Зібралась чудова компанія людей, але їм поки бракує досвіду у всьому, та й освоїти таку територію непросто.

Простір для творчості

Взагалі, це дуже хороша ідея — освоювати занедбані заводи, фабрики. Адже художники й скульптори дістають змогу не лише творити, але й вирішувати якісь свої побутові питання. Ось у мене, наприклад, майстерня завалена роботами. Друзі з «Ізоляції», які тепер розташувались на території судноремонтного заводу, хочуть зробити склад для своїх робіт. Але з можливістю їх виставляти: щоб прийшов потенційний покупець, побачив і зразу міг придбати.

Художник-космополіт

Часом, коли берусь за скульптуру, не розумію, який вона потім матиме вигляд. Мені останнім часом до вподоби формат, коли ти приїздиш в іншу країну, тобі там дають майстерню, матеріали, ти створюєш роботу і там же її залишаєш. Не треба нічого перевозити. Хоча в Києві я не так уже й багато майстерень змінила. А у всьому світі — доволі.

Допомога друга

Не можу сказати, що я часто працюю з асистентами. Але бувають різні проекти. Наприклад, коли минулого року я робила мозаїку, над нею мені допомагали працювати з 20 осіб, у три зміни, адже треба було швидко завершити проект, а він дуже масштабний. Іноді я звертаюсь до свого друга-архітектора, який допомагає з проектуванням якихось особливо складних проектів. У моїй команді є людина — Денис — він займається різними технічними моментами. А я на зустрічі ходжу, ескізи малюю…

Арт-ювіляри

Цього року ми святкуємо десятиріччя групи «РЕП», у Любліні відбулась велика виставка. Нам дали дві зали. В одній — ретроспектива «РЕПу», в іншій — роботи всіх шістьох учасників. Але ж я почала працювати ще раніше. Тож уже ціла історія позаду. У мене ще велика виставка у Лондоні відкрилась 26-го листопада, туди поїхали роботи, надані колекціонерами. А тема виставки — поп-арт.

Такі різні подорожі

Коли дуже багато подорожей, зрозуміло, що стає не до роботи. Хоча, гадаю, художник працює завжди, навіть уві сні. Адже ти вбираєш усе навколо. А під час подорожей, коли потрапляєш у інше місто, наприклад, у Лондон з його музеями і галереями, дістаєш заряд натхнення, прагнення до чогось більшого. Потім треба повернутися й опрацювати всю отриману інформацію. Особисто мені найліпше думається десь у Індії, в гамаку… Коли ти далеко від повсякденної метушні великого міста. Там легко підбивати підсумки, намічати плани.

Академізм проти таланту

Київ — мій дім, тут багато друзів. Адже місто — це люди, які його населяють. Сюди приємно повертатись. У Києві я навчалась… Двічі намагалась вступити до Академії. Так і не вдалося здобути вищої художньої освіти. І слава Богу! Там вбивають у голову академізм, якого потім дуже важко позбутися. Після своєї невдачі я поїхала подивитися, куди вступають мої друзі — у Краків і Прагу. У Кракові Художня академія більше схожа на нашу, там теж не бракує академізму. А в Празі класно. Там люди від початку роблять те, що хочуть, а професор приходить і дає поради. І це правильно, адже талант не можна ламати.

Kadyrova-Zhanna-2

Kadyrova-Zhanna-4

Kadyrova-Zhanna-5

Kadyrova-Zhanna-1

 

Пізнати