06 Jun Артем Волокітін: «Творчість – це розкіш і задоволення. Заради них можна пожертвувати многим »

Один із найпопулярніших представників сучасного українського арту – про родину, межу можливостей і багато іншого.

1.Про вимогливий живопис

Подорожуємо ми не так багато, як хотілося б, адже живопис, стиль, в якому я працюю, вимагає значної посидючості й є досить трудомістким. Останнім часом у мене відкрилось одразу кілька виставок у різних місцях, треба було створити багато робіт. Тому я й не працюю сам, мені допомагає команда професіоналів. Лише це й дозволило мені втілити в життя доволі великий обсяг робіт. Буває, створення одного полотна займає півроку.

2.Про дітей

Поєднувати творчість і родину можливо. Це навіть весело й цікаво. Раніше діти часто мені позували. Але потім теми змінились, я малюю вже дещо інше, з’явилась певна безпредметність – або точніше, конкретика в безпредметному середовищі. Між мною й дружиною-художницею немає творчої конкуренції, це радше творча взаємодія. Це не боротьба, а порівняння, яке і є рушійною силою. Не можна розслаблятися.

3.Про творчий процес

Найцікавіше, особисто для мене, побачити втіленим те, що я задумав. Зрозуміти, чи ті емоції, що я вкладав від початку, робота й викликає, або я помилився. Концепція рідко змінюється. Мене цікавить якась конкретна тема, якої я й намагаюся дотримуватися. Буває так, що я задумав 20 робіт, а створив дев’ять. Лише тому, що це фізично неможливо.

4.Про підготовку проектів

Від виникнення ідеї до реалізації проекту може минути майже рік. Починається все з концепції, потім я готую роботи, і вже згодом з’являються якісь домовленості щодо того, де їх виставляти. Щось випадає з проекту, адже я уявляв собі одну картинку, а вийшла геть інша. Експозиція доволі часто стає несподіваним результатом.

5.Про користь арт-премій

Звісно, премія PinchukArtCentre вплинула на моє творче життя. Я дістав змогу реалізувати наймасштабніші проекти, які тільки могли спасти мені на думку, і взявся їх втілювати. Разом з премією у мене з’явився час, який я розподілив на живопис на власний розсуд, а не як цього вимагала реальність. Поїздка в Лондон на стажування до Ентоні Гормлі й час, що я провів тоді в музеях, дозволили мені отримати безцінний візуальний досвід. Це був справді серйозний внесок в мою освіту й розвиток. З’явилося більше можливостей, пропозицій. Не забуваймо, що фінансова підтримка дуже важлива для художника. Без неї вкрай складно реалізовувати проекти. Якщо художник мусить десь працювати, щоб забезпечити собі матеріали, умови для роботи й задовольнити найпростіші людські потреби, у нього не залишається часу й можливості втілювати творчі ідеї. Важлива підтримка інституцій і галерей у багатьох технічних питаннях, наприклад, у витратах на матеріали, виробництві, засобах на доставку й інших не менш важливих моментах.

6.Про київські галереї й нові імена

У нас є улюблені місця, наприклад, PinchukArtCentre, «Мистецький Арсенал», галерея «Лавра», Dymchuk Gallery, «Карась Галерея», «Я Галерея», «Щербенко арт-центр», Арт-центр Людмили Березницької… Масштабні виставкові майданчики, як, наприклад, «Мистецький Арсенал», Інститут проблем сучасного мистецтва, на групових виставках дозволяють глядачу охопити більшу кількість художників і робіт, вибравши щось своє, сповнитись враженнями. В камерних галереях, гадаю, навіть складніше. До них потрібний більш свідомий підхід. Галереям і людям, які в них працюють, треба віддати належне. Це величезна праця. І скільки витримки треба мати, щоб усім цим займатися. У нашій країні, щоб відкрити й утримувати галерею, терпіти художників, просувати культуру, треба бути не лише професіоналом, але й невтомним авантюристом, любителем пригод і дослідником.

Якщо говорити про художників, чия творчість мені цікава, то це роботи Данила Галкіна, Ніни Мурашкіної, Гамлета Зіньковського, Олі Селіщевої, Романа Мініна, Жанни Кадирової, Тетяни Малиновської. Завжди уявляєш, що вони можуть зробити, пов’язуєш це з попередніми роботами. Від робіт багатьох з них маєш якесь відчуття спорідненості. Чекаєш, що буде далі.

7.Про найближче майбутнє

Я маю багато ідей, задумів. Зазвичай я рухаюсь одразу в кількох напрямках, в підсумку фокусуючись на моменті, який мене найбільш вражає. Восени в Києві буде моя велика персональна виставка, до якої я вже готуюся. Думаю, буде цікаво. І дуже сподіваюся, що все вдасться.

8.Про поїздки

Окрім робочих поїздок ми намагаємося просто подорожувати. Обов’язково буваємо в галереях, де виставлене класичне мистецтво, від якого й відштовхуємося. Збираємося в Лондон, там вхід практично у всі державні й приватні музеї безкоштовний, багато хороших колекцій. Можливість безперервного їхнього відвідування й вивчення творів мистецтва викликає творчий імпульс і збагачує.

9.Про розкіш

Творчість – це розкіш і задоволення. Це розкіш – займатися живописом. Витрачати на нього стільки часу й ресурсів, скільки хочеться. Заради цього можна багато чим пожертвувати. Я тепер дедалі більше розумію колекціонерів.

Volokitin1

Пізнати