14 May Віктор Гордєєв: «Я не розглядаю свою колекцію як інвестицію»

Хоча Віктор Гордєєв й не вважає себе колекціонером, у вітчизняному арт-ринку він почувається як риба в воді. Далі про те, як правильно плисти й маневрувати у хвилях сучасного мистецтва.

Я не колекціонер. На мою думку, колекціонер збирає щось цілеспрямовано. Скажімо, західне мистецтво, імпресіоністів або передвижників… Я ж купую українське мистецтво, яке мені до вподоби. Втім, якщо сподобаються роботи художників з інших країн, які я зможу собі дозволити, то я і їх куплю. Просто я живу в цій країні, більше спілкуюся з вітчизняними художниками. Особисті знайомства, до речі, значною мірою впливають на прийняття рішень.

Спершу, як і багато майбутніх колекціонерів, я купував картини для того, щоб оформити інтер’єр. Не можу сказати, що захопився цим. Просто якоїсь миті творів стало більше, ніж міг вмістити мій дім або офіс.

Мені ніхто не допомагає формувати колекцію. Є просто друзі, з якими я можу порадитись, чия думка мені цікава. Все одно фінальне рішення приймаю я сам. До того ж я не купую якихось зовсім невідомих художників. У роботах, наприклад, Животкова або Савадова важко помилитися.

Я не розглядаю свою колекцію як інвестицію. Звісно, як і будь-яка нормальна людина, я б лише зрадів, якби з плином часу вартість придбаних картин значно зросла. Але я анітрохи на це не розраховую. Насамперед я хотів би, щоб роботи, які я придбав, не продавалися дешевше, ніж я за них заплатив. На превеликий жаль, на вітчизняному ринку таке стається дуже часто – ціни на твори деяких художників колосально варіюються. Поки це триватиме, вони не зможуть стати об’єктом інвестицій.

Раніше, купуючи мистецький твір, я знав, де його розміщу. Тепер я купую те, що мені подобається. Якщо потім виявляється, що роботу можна десь почепити, то це взагалі добре. В офісі місця практично не залишилося. У квартирі стеля вища і трохи більше вільного простору. Окрім того, в офісі умови підходять далеко не для кожної роботи. У мене, наприклад, є епатажні фотографії Савадова, які протягом якогось часу висіли, а потім люди самі стали просити: «Прибери їх, будь ласка!» У громадських місцях треба поважати думку інших.

До речі, фотографії Савадова мені подобаються більше за його картини. «Книга мертвих» – це сильні роботи. Та я впевнений, що жити поруч із ними неможливо – вони не призначені ні для офісних, ні для житлових приміщень.

У моїй колекції близько ста робіт. Думаю, з часом випущу каталог, де все буде точно пораховано й зафіксовано. Мені подобається ця ідея.

Навіть не знаю, чиї твори я б хотів мати у своїй колекції. Я ж не колекціонер, цілей перед собою не ставлю. Те, що побачу, якщо сподобається, те й придбаю. Є роботи, які я бачив у інших людей. Якби вони продавались, я б їх купив. Але ходити й вмовляти – це не мої методи.

З молодого покоління художників мені подобаються роботи Жанни Кадирової, хоча вона вже визнаний майстер. Картини Тані Войтович, твори Романа Мініна, Назара Білика.